Луцьке підземелля

 
 

Луцьке підземелля




Про Луцькі підземелля існує чимало легенд, за якими під будівлями наземного старого міста існує ще одне, підземне, зі своїми таємницями. Подейкують, що старий Луцьк підземними ходами був зв’язаний із Шепельським і Жидичинським городищами, Олицьким замком та іншими укріпленнями навколо нього. Науковці стверджують, що це лише легенди, які нічим не підтверджуються. Але, як відомо, у кожній легенді є зерно історичної правди.
Дійсно, у давні часи, а це переважно XV-початок XVII століття, коли наше місто досягло свого найбільшого розквіту, перш ніж спорудити чи то жилий будинок, чи церкву, чи, тим паче, монастир, зводили двоповерхові підвали. Навіщо? Для захисту. Адже то були далеко не спокійні часи: часті пожежі, набіги татар. Напевно, в зв’язку з цим і говорили про підземний зв'язок замку Любарта з навколишніми поселеннями. Але, поки що, відомі лише одні проходи під землею, які зв’язували замок та монастирі з річкою. Це... каналізаційні колектори - дуже вузькі вимуровані канали. Ці ходи були настільки вузькими, що, як писала газета XIX століття, двоє ченців одного із монастирів, які користувалися ними уночі для того, щоб творити далеко не благочинні справи, не могли розминутися. Так вони і стояли, поки їх не побачили, коли вранці почали зливати
У 1616-му році був закладений наріжний камінь костелу. І сьогодні ще можна побачити сліди великого церковно-в’язничного комплексу, який був під ним і колегіумом єзуїтів (тепер - вище професійно-технічне училище № 6). Цей комплекс складався з вітальні, підземного храму з місцем для вівтаря, були там три “кам'яні мішки” у яких єзуїти тримали своїх полонених. Цікаво, що вони розташовані біля криниці. Напевно, це були своєрідні моральні тортури. Адже ув'язненим, яких у такому мішку могло бути двоє, не давали пити. Проте вони мали змогу чути хлюпання води, яку діставали з криниці.
У підземеллі також було поховання знаменитих людей того часу, які зараз повністю зруйновані: останки людей лежать звалищем, а домовини з червоної міді ще у 50-х роках були здані на металобрухт. Існує думка, що саме сюди були перенесені залишки біскупа Павла Волуцького, який освятив будівництво костелу. Ну, a історії про привидів луцьких підземель вам може розповісти багато хто з жителів міста. І чи не половина з них пов’язана з іменем Магдалени Тализіної дружини , першого коменданта Луцька, яка померла в 1795 році в 19-річному віці. Безутішний чоловік побудував на її честь у підземеллі гробницю. Куди потім поділось тіло – невідомо. Але чи не кожен, хто заходить у гробницю, відчуває ще чиюсь незриму присутність. А як пояснити випадок, що трапився, у 1944-му році? Коли солдати Радянської Армії, яка щойно визволила місто, спустились у підземелля, перед ними щось промайнуло. Звісно, вони відкрили вогонь. Після того, як стрілянина припинилась, всі були здивовані: у підземеллі порожньо.
З плином часу підвали під старим містом втратили своє первісне призначення схову для людей у разі небезпеки і перетворились переважно на складські приміщення. Не стали виключенням і підвали під костьолом. У 50-ті роки нашого століття містторг використовував їх для зберігання овочів. У різні роки тут розміщувались міськпромкомбінат і торгівельна база. У 70-х роках приміщеннями костелу зацікавилися науковці. І уже у 1980-му році було відкрито обласний музей атеїзму. Не залишилася без уваги і підземна частина релігійної споруди.
Особливий інтерес до неї почали виявляти у середині 80-х. Велася мова про те, що приміщення потрібно привести в порядок і використовувати. Тут працювала пале-окомісія Товариства охорони пам’яток історії та культури. Було виготовлено план підвалів для того, щоб реконструювати їх і розмістити експозицію музею історії релігії. Але... лише окремі зали були захаращені різним мотлохом, який можна було легко винести. А у переважній більшості коридорів, кімнат за багато років утворилися земляні насипи мало не під стелю. І їх треба було розчистити. Тут і з’явилася група людей з їх незамінним керівником, слюсарем-ремонтником ВАТ “Вол текс” Олегом Виноградовим, людиною, яка і зараз одержима ідеєю зберегти старе місто. У квітні 1987-го року вони створили клуб “Ентузіаст”. Скільки тонн землі було вивезено - зараз, напевно, ніхто і не підрахує. Ентузіасти, а це були і пенсіонери, і школярі, проводили у підземеллях весь свій вільний час. Результат не забарився. За декілька років два яруси підвальних приміщень були майже повністю очищені. Сьогодні туди можна спуститися і, немовби за допомогою машини часу, здійснити подорож у середньовічне минуле Луцька. До речі, тут уже побували туристи з Канади, Австралії, Німеччини, а про Польщу і говорити нічого.
Зараз у костелу і підземних приміщень під ним з’явився господар - католицька церква. Поки що вона не заважає працювати групі Виноградова. Олег Олексійович розповідав мені, що у 1987 році у підземеллі працювали польські спеціалісти, їх керівник, професор Гірничо-металургійної академії у Кракові Збігнев Стшелец після завершення огляду сказав: “Те, що мають волиняни - унікальне в Європі”. В Європі - можливо, але в нас... Наприкінці 80-х на Замковому майдані була заборонена стоянка автотранспорту - зараз же там є платна стоянка, очевидно, щоб зручно було під’їжджати до відомого ресторану. А новобудови, які, як гриби після дощу, ростуть у старому місті? Звісно, потрібно проводити реставрацію, але саме реставрацію, а не реконструкцію, косметичний ремонт, а то і повну перебудову. Інакше ми не будемо кращими за тих, хто руйнував старі приміщення, розписував їх вугіллям, крейдою, намагаючись увіковічнити серед історичних стін своє нікчемне ім’я. Хто знає, які ще таємниці приховує старе місто і його підвали. Очевидці стверджують, що були два ходи у різні сторони від костьолу. Один вів у бік Забороля. І по ньому можна було їздити “Жигулями”. Коли приміщення готували під склади “Риб бази”, ходи замурували старою цеглою. Старожили говорять, що існує ще і третій ярус підвалу. Там знаходилась середньовічна катівня. З її стелі звисала диба з ланцюгами, яка закінчувалась наручниками. Під нею було вогнище й інші, знаряддя тортур. А ще пригадують кімнату, стіни якої були викладені черепами. Все це, звісно, легенди. Але в такому місті, як наше, без легенд жити було б сумно.


Создан 26 фев 2007



  Комментарии       
Всего 2, последний 8 мес назад
Юрій 26 мая 2012 ответить
Вважаю що треба було б зберегти для історії.
   
--- 14 фев 2017 ответить
так це потрібна інформація
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником